Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна) – це гостре інфекційне захворювання всього організму з переважним ураженням печінки. Найчастіше хворіють діти віком від 3 до 6 років. Це типова хвороба брудних рук. Збудник гепатиту А зберігається у зовнішньому середовищі місяцями. Виділяється він тільки з кишечника. Для виникнення захворювання необхідно, щоб кал хворої людини потрапив через рот в кишечник здорової. Відбувається це при потраплянні фекалій у питну воду, місця плавання, харчові продукти, на руки, іграшки, жувальні гумки, олівці, ручки, посуд, білизну; можливе перенесення вірусу й мухами.

         Захворює людина не одразу, а після 2-3 тижнів після зараження (інкубаційний чи прихований період від 7 до 50 днів). Починається захворювання раптово з підвищення температури тіла, слабкості, зниження апетиту. Потім може приєднатися нудота, блювота, дискомфорт чи біль у правій верхній половині живота, пронос чи запор. Наприкінці тижня сеча набуває кольору пива, а кал – білої глини, жовтіють склери очей, а потім шкіра. У зв’язку з особливостями хвороби та зниженням імунітету типовими тепер є безжовтяничні та безсимптомні форми хвороби, які залишаються нерозпізнаними, частіше приводять до ускладнень і можуть бути небезпечними для оточуючих. Заразним хворий стає уже за 1-2 тижні до початку захворювання і перестає бути небезпечним через 3 дні після появи жовтяниці. Тому з появою перших ознак захворювання необхідно відразу звернутися до лікаря для своєчасної ізоляції чи госпіталізації і лікування та суворо дотримуватися правил особистої гігієни: мити руки після туалету, не користуватися загальним рушником, носовичком, посудом, жувальною гумкою тощо.

         Головним у профілактиці гепатиту А є вживання доброякісної питної води та миття рук з не менш ніж дворазовим намилюванням перед приготуванням і вживанням їжі, після туалету і різних місць загального користування та дотримання інших вимог особистої гігієни.

Дезінфекцію у вогнищі необхідно проводити протягом 35 днів. Предмети побуту, посуд, білизну та іграшки в домашніх вогнищах знезаражують від можливих вірусів кип’ятінням протягом 15 хвилин в 2% розчині соди чи миючих засобів або замочуванням на 30 хвилин в 0,5% розчині сульфохлорантину, 3% розчині соди чи хлорного вапна з подальшим миттям під проточною водою. Посуд з-під виділень замочують на 2 години. Виділення засипають хлорним вапном у співвідношенні 1:5 на 1 годину. Щоденно проводять вологе прибирання приміщень гарячим 2% мильно-содовим розчином (по 100 г соди і мила на відро води). Для дезінфекції можна користуватися й іншими більш коштовними, у тому числі й імпортними дезінфекційними засобами.

         Діти, які перехворіли на гепатит А, підлягають медичному обстеженню в поліклініках протягом 6 місяців, а дорослі 3-х місяців. Для попередження виникнення запалення жовчного міхура чи жовчних протоків (холецистит, ангіохоліт) необхідно дотримуватися режиму поведінки і харчування: фізично і психічно не перевтомлюватися, не перегріватися на сонці, не переїдати і не голодувати, їжу приймати в теплому вигляді 4-6 разів на день, виключивши жирні, копчені та жарені продукти. Варто вживати переважно молочнокислі продукти, сир, каші, фрукти, овочі, відварне м’ясо. Проводити місячними курсами профілактичні лікування настоєм жовчогінних трав, відваром вівса, кавунами та мінеральною водою під наглядом лікаря.

Вірусні гепатити В, С, D – інфекційні захворювання всього організму з переважним ураженням печінки та тяжкими ускладненнями. Це різні хвороби, які викликаються різними збудниками (віруси В, С, D) з відповідним довічним імунітетом. Спільним для них є механізм зараження та наявність жовтяниці при маніфестних формах.

Гепатит В і особливо гепатит С, починаючи з 1997 року, це хвороби підлітків та молоді.

Механізм зараження гепатитами В, С, D – тільки парентеральний, тобто кров хворого повинна потрапити у кров’яне русло здорової людини через ушкоджену шкіру чи слизові оболонки.

Збудники парентеральних гепатитів дуже стійкі, витримують кип’ятіння і можуть зберігатися у зовнішньому середовищі роками.

Джерелом інфікування є переважно вірусоносії, а також хворі й ті, що перехворіли жовтяничними і безсимптомними гострими чи хронічними формами гепатитів В, С, D.

Заразним хворий стає за 2-3 міс. до початку захворювання і при формуванні вірусоносійства може залишатися небезпечним все життя.

Захворювання розвивається не одразу, а після прихованого або інкубаційного періоду через 1,5-6 міс. після зараження вірусом В, через 1-4 міс. – вірусом С. Починається хвороба повільно, з поступовим погіршенням самопочуття: появи слабкості, ломоти в суглобах, головного болю, нудоти, дискомфорту чи болю у верхній правій половині живота, а іноді сверблячки і висипів на шкірі. З наростанням інтоксикації через 1,5-4 тижні темніє сеча, світліє кал, жовтіють склери і шкіра. Типовим для сучасних гепатитів є їх перебіг без жовтяниці і навіть без будь-яких ознак хвороби. Тяжкі хронічні ускладнення можуть виникнути зненацька через декілька років, а то і десятиліть після зараження і формуються частіше після безсимптомного перенесення хвороби та інфікування у дитячому віці (хронічний гепатит, цироз і первинний рак печінки).

Гепатит D частіше супроводжується тяжким перебігом і жовтяничними формами. Це завжди спарена з гепатитом В подвійна інфекція з частими ускладненнями та високою смертністю. Тому при появі будь-яких ознак захворювання вірусними гепатитами потрібно негайно звернутися до лікаря.

Передаються гепатити В, С, D через кров або інфіковані нею слину, лімфу, вагінальні виділення, сперму, материнське молоко, сльози, піт, інші секрети і забруднені ними шприци, медичні інструменти та предмети побуту (загальні леза для гоління, ножиці, манікюрні і педикюрні набори, пемзу, мочалки, зубні щітки, жувальні гумки, соски). Інфікування найчастіше відбувається не в лікувальних установах, а як і при СНІДі – під час парентерального введення наркотиків забрудненими чужою кров’ю шприцами та безладних статевих зносин без презервативів з багатьма партнерами, особливо з груп ризику (наркомани, гомосексуалісти, проститутки, алкоголіки).

У побуті зараження гепатитами відбувається приховано, коли ультрамікроскопічна кількість вірусів потрапляє в організм через мікротріщини ротової порожнини, шкіри чи слизових оболонок статевих органів. Можливе зараження при проколюванні вух, татуюванні, обрізанні.

З медичними процедурами пов’язані лише поодинокі захворювання, частіше після обслуговування приватними стоматологами, урологами, гінекологами.

 Головним у профілактиці гепатитів В, С, D є:

1. попередження заражень через інфіковані інструменти. Будь-які маніпуляції з ушкодженням шкіри чи слизових оболонок необхідно проводити тільки стерильними інструментами (кип’ятіння не є стерилізуючим засобом і застосовується для дезінфекції)
2. дотримання безпечного сексу (постійний статевий партнер; заборона сексу під час менструації та нетрадиційних статевих зносин, які ранять шкіру та слизові оболонки. Головне правило – не мати сексу без презервативу).
3. вірусоносій та перехворілий гепатитами В, С, Д повинен попередити членів родини та статевих партнерів про заразність своєї крові і всіх виділень та про шляхи передачі і профілактики інфекцій, а також відмовитися від донорства – довічно.
4. у побуті виконання особистої гігієни має вирішальне значення, особливо для профілактики заражень немовлят і дітей (індивідуальні ножиці та інші предмети побуту; не слинити для дитини соску, не годувати немовлят пережованою їжею; мити руки з дворазовим і більше намилюванням тощо).
5. дезінфекцію у вогнищі проводять протягом максимального інкубаційного періоду. Посуд та інші предмети побуту знезаражують від вірусу кип’ятінням протягом 30 хвилин у 2% розчині соди чи миючих засобів або замочуванням протягом години у 0,5% сульфохлорантину, 3% розчині соди чи хлорного вапна з наступним миттям під проточною водою. Забруднену кров’ю білизну замочують на 2 години. Прибирання приміщення проводять щоденно з гарячим 2% мильно-содовим розчином (по 100 г соди і мила на відро води).
6. важливим, ефективним і безпечним засобом профілактики гепатиту В, а заодно і гепатиту D, є щеплення проти гепатиту В двічі з інтервалом через місяць і третє – через 6 місяців.

Автор —  лікар-терапевт (вищої категорії) Балик Галина Марківна